Рязанська область і її столиця дуже хороші для подорожей на вихідні дні, сюди для відпочинку і екскурсій люблять приїжджати москвичі і жителі прилеглих регіонів. Цього літа, на запрошення міністерства культури і туризму Рязанської області спільно з турагентством МК-тревел, тут побували журналісти і представники операторів по внутрішньому туризму. Знайомство з містом, за традицією, розпочинається з головної його прикраси і найдревнішої частини – Рязанського Кремля, архітектурний комплекс якого складають Палац Олега, Співецький і Консисторський корпуси, декілька церков і соборів. Стіни, що колись оточували Кремль, за ветхістю знесли ще в єкатерининські часи.
А відновлювати не стали – їх оборонне призначення до кінця XVIII століття пішло в минуле. Одна із старих будівель – значно перебудований за багато десятиліть Христорождественский собор XV століття. По його нинішньому вигляду важко здогадатися, яким він був спочатку, але зараз в нім видно явні риси класицизму і бароко. У витончених пропорціях і прикрасах Успенського собору видимі риси наришкинского стилю, або московського бароко. Він і побудований за планом основоположника цього архітектурного стилю – архітектора Якова Бухвостова.
У музеях Рязанського Кремля зберігаються речі дивовижної історичної цінності, чого варта тільки палиця легендарного ченця Олександра Пересвета, героя Куликовської битви. Зібрані тут і рідкісні ювелірні знахідки ще домонголького періоду: так звані старорязанские клади, ікони і книги XV – XIX віків, зразки традиційного народного костюма різних російських губерній, включаючи Рязанську. По величезному макету-реконструкції городища Старої Рязані можна судити, яким грунтовним було це староруське місто, столиця Великого Рязанського князівства. До того, як в XIII столітті його знищили монгольські війська під проводом хана Батия. Облогу міста відтворює відмінна діорама. Новою столицею незабаром став Переславль-Рязанский – місто в півсотні кілометрів вище за течією Оки. Він і наслідував ім’я Рязань в 1778 році.
До зразків дерев’яної архітектури, що найбільш збереглися, відноситься і будинок-музей Івана Петровича Павлова, де майбутній лікар-фізіолог народився і прожив до повного повноліття в 1860 році. Оскільки батько Ивана Петровича був священиком, багато що в сімейному устрої було пов’язане з його родом діяльності, але головне, що він зумів прищепити дітям, – любов до праці і кристальну чесність. Ці базові цінності і визначили життя його старшого сина, в 1904 році того, що отримав Нобелівську премію в області медицини за роботу по фізіології травлення. Втім, в побутових справах Іван Петрович так і залишився людиною малодосвідченою…
Про наукову діяльність видатного фізіолога розповідає експозиція у Будинку науки, тобто в другому, окрім батьківського, будинку садиби, що належав сестрі ученого. Засновник науки про вищу нервову діяльність і процеси регуляції травлення дуже зворушливо відносився до своїх підопічних. Його собаки брали участь в небачених на той момент експериментах, але одним з фундаментальних принципів роботи Павлова був принцип ніколи не мучити звірів без крайньої необхідності, зводити до мінімуму хворобливі процедури. Він знав усіх собак по іменах. Багато хто з них служив справі науки по 10-15 років, після чого виходили на заслужену пенсію і доживали свій вік при лабораторії на повному постачанні.
Цікаве для мандрівників:
Китай чекає на Тебе!
